Пуповинна кров з 1988 року застосовується в медицині як джерело гемопоетичних (кровотворних) стовбурових клітин, які ідентичні клітинам кісткового мозку чи периферичної крові після фармакологічної мобілізації. Порівняно з трансплантатами від дорослих донорів пуповинна кров рідше викликає імунологічні ускладнення (синдром “трансплантат проти господаря”) – це вагома перевага. Однак, відносною перешкодою до широкого застосування пуповинної крові в онкогематології деякий час було те, що кровотворні клітини цього біоматеріалу повільніше приживалися. Але на сьогоднішній день показники приживлення трансплантатів пуповинної крові значно покращилися.
Аналіз періоду приживлення трансплантатів гемопоетичних стовбурових клітин пуповинної крові та дорослих донорів у випадку гаплотрансплантацій, показав, що цей показник співставний. Гаплотрансплантація гемопоетичних стовбурових клітин – це трансплантація, коли донор і реципієнт сумісні лише на половину, а для запобігання відторгненню реципієнт отримує імуносупресивну терапію в посттрансплантаційному періоді.
Період приживлення трансплантату пуповинної крові на сьогоднішній день в середньому складає 19 днів, у випадку гаплотрансплантацій дорослих клітин – так само 18-19 днів. Показник неприживлення трансплантату як у випадку трансплантації пуповинної крові, так і при гаплотрансплантації становить близько 4%. Це важлива інформація для трансплантологів та онкогематологів, що спонукає ширше застосовувати пуповинну кров у лікуванні патології крові.
На сьогодні кількість трансплантацій пуповинної крові перевищила 65 000, і це лише в онкогематології та лікуванні генетичних хвороб. В регенеративній терапії гемопоетичні та мезенхімальні стовбурові клітини пуповинної крові, пуповини й плаценти в рамках клінічних досліджень широко застосовуються у лікуванні захворювань нервової та серцево-судинної систем, опорно-рухового апарату, аутоімунних хвороб.
За матеріалами: https://parentsguidecordblood.org/en/news/myth-cord-blood-has-less-engraftment-haplo-transplants
